Меню сайту

Форма входу

Статистика


Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Наше опитування

Оцініть мій сайт
Всього відповідей: 375

Психологія викладачу

   ПАМ'ЯТКА ДЛЯ ВЧИТЕЛЯ

1.  Вітайтесь та усміхайтесь перші.

2.  Виявляйте дружнє ставлення до людей.

3.  Дотримуйтесь вимог мовлення та правил спілкування.

4.  Цікавтеся людьми довкола, їхніми турботами та радощами.

5.  У товаристві не намагайтеся переговорити всіх. Дайте іншим нагоду висловитися.

6.  Будьте тактовні: спочатку зважте, чи не образить когось те, що ви хочете сказати, і лише потім говоріть.

Ніколи не поспішайте з висновками.

Рекомендації вчителям, щодо підтримки дисципліни в групі

Дисципліна це умова, засоби й результат виховання, вона потребує зустрічних зусиль. Головною умовою дисциплінованої поведінки учнів є доброзичливі відносини між викладачами і дітьми.

Необхідно враховувати, що дисципліну в групі обумовлюють раніше нагромаджений досвід поведінки учнів, організованість групи, ставлення до навчання, предмета, викладача, дотримання єдиних вимог до учня всіма викладачами, які працюють у групі, загального порядку умов і традицій даного навчального закладу.

При роботі в групі і для підтримання дисципліни необхідно враховувати наступні правила:

  1. Поводьтеся так, щоб учні відчували, що ви керуєте навчальним процесом, при цьому стимулюйте їхню активність.
  2. Не відволікайтеся на незначні порушення, моралізування.
  3. Дотримуйтеся доброзичливого, мажорного тону, будьте уважні до кожного учня. Надавайте необхідну підтримку, відзначайте успіхи, створюйте життєрадісний оптимістичний настрій у групі.
  4. Стежте за правильністю постави, проводьте фізкультхвилинки; не допускайте перевтоми учнів.
  5. Надавайте учням можливість частіше працювати у групах – це може бути стимулом до зайнятості кожного, хорошого настрою і поведінки.
  6. Створюйте умови, щоб важкі, слабкі учні мали можливість відчути себе лідерами.
  7. Не принижуйте учнів, не припускайте образ, сарказму. Гнів, дратівливість, імпульсивність не сприяють зміцненню дисципліни й авторитету викладача.
  8. Будьте привітними.
  9. Не виявляйте антипатій до важких учнів, сподіваючись від них поганої поведінки. Учні відчувають скептичне ставлення до них і часто поводяться згідно з вашими очікуваннями.
  10. Не припускайте появи „любимчиків”, це створює зайві проблеми, ускладнює стосунки в колективі.
  11. Умійте керувати емоціями, знайте ціну кожному слову, тонові. Не можна вимагати від учня те, що під силу дорослому, будьте терплячими.
  12. Не соромтеся виявляти почуття гумору. Можна посміятися і над собою, не вважайте себе досконалістю. Але не можна висміювати учнів. Їм імпонує веселий, спритний, оптимістичний викладач.
  13. Підтримуйте контакт з учнями поза уроками, на заняттях  гуртка, позакласних заходах, спільних походах.

 

Зміцнюйте зв’язки з батьками, намагайтеся отримати від них підтримку, але не сподівайтеся, що вони вирішать проблему з дисципліною в класі. Виявляйте коректність у взаєминах з батьками. Постійна негативна інформація, скарги псують відносини, викликають недовіру до вчителя, його можливостей, здібностей навчати й виховувати дітей.

ЕТИКА СПІЛКУВАННЯ ВЧИТЕЛЯ З УЧНЯМИ

Головною моральною основою етики педагогічного спілкування має бути добре, гуманне ставлення до людей, яке включає повагу до особистості, співчуття, любов.

Проявляти повагу до особистості означає уважно ставитися до неї, виявляти довіру, справедливість, доброзичливість, ввічливість. З повагою несумісні насильство, порушення прав і свобод, жорстокість, приниження. У ставленні до дітей надзвичайно важливо вміти поєднувати вимогливість і повагу.

Співчувати дитині — означає поділяти її радість чи сум, захоплюватися її успіхами, жаліти у невдачах. З поняттям «співчуття» тісно пов'язане поняття «милосердя», що може бути визначене як діяльне прагнення допомогти кожному, хто має в тому потребу.

Поняття «любов» сучасні мислителі здебільшого розглядають як відповідальність Я за Ти, прийняття однією людиною іншої з усіма її радощами, болями та сподіваннями.

Любов педагога до дітей — одна з головних передумов досягнення належної результативності виховання через те, що має величезну силу позитивного впливу. Якщо ж педагог не любить дітей, він не зможе захопити їх своїми інтересами, прагненнями, зрозуміти їхню душу.

Видатний педагог В.Сухомлинський, формулюючи побажання молодим учителям, писав: «Необхідно, щоб виховання дітей, любов і повага до них і дружба з ними — щоб усе це було самою суттю вашого духовного життя, мій друже». Він мав на увазі, не сюсюкання й не захвалювання, не вседозволеність, а мудру людську любов, одухотворену глибоким знанням людського, розумінням усіх слабких і сильних сторін особистості — любов, що застерігає, від нерозсудливих учинків і надихає на вчинки чесні, благородні, любов, що вчить жити; любов, у якій поєднується сердечна ласка з мудрою суворістю й вимогливістю.

Чемність — форма взаємовідносин між людьми, яка включає в себе такі людські прояви, як уважність, готовність стати в пригоді кожному, хто цього потребує. У житті можуть зустрічатися ситуації, коли ми вимушені мати справу з людиною, котра з різних причин не заслуговує на повагу. Але це не дає нам права принижувати її. Треба за всіх обставин залишатися чемним. Чемність має декілька відтінків: корект­ність, люб'язність ґречність, делікатність.

Коректність — це здебільшого офіційна, суха чемність, уміння «тримати себе в руках» у будь-яких ситуаціях, навіть конфліктних. Проявляти коректність — означає зберігати свою гідність і свого партнера зі спілкування.

Люб'язність — чемність, у якій виразно проявляється прагнення бути приємним і корисним іншому. Люб'язна людина — це людина привітна, увічлива, з якою приємно вступати в контакт, вислуховувати її поради.

Ґречність — вища міра вияву ввічливості, яка завжди має проявлятись у спілкуванні зі старшими людьми.

Делікатність — чемність, що виявляється педагогом особливо м'яко, чутливо стосовно неврівноважених, уразливих, егоїстичних, навіть злих дітей. Часто це діти з проблемних чи неповних родин, де панують жорсткі взаємини, відсутній емоційно-позитивний мікроклімат.

Тактовність — почуття міри, котрої слід дотримуватися у стосунках з іншими людьми. Для її належного прояву педагогові необхідно:

♦  уміти відчувати ту межу, за якою в дитини, колеги чи в когось із батьків може виникнути образа;

♦  не робити зауважень у присутності інших людей;

♦  не ставити запитань, що можуть викликати біль у співрозмовника або поставити його в незручне становище.

Тактовність — надзвичайно важлива умова та обов'язкова ознака педагогічної культури. Вона передбачає чутливість до переживань іншої людини і здатність рахуватися з нею по доброті, а не заради власного благополуччя.

Точність — уміння цінувати своє слово, не кидати його на вітер, тобто виконувати те, про що обіцяли.

Скромність — уміння зіставляти власну самооцінку з думкою інших, не переоцінювати себе, свою значимість.

Вищеназвані гуманістичні норми моралі є критеріальними показниками етики спілкування викладача з дітьми (звичайно, за умови засвоєння їх на належному рівні).

Декларативними можуть виявитися цінності, не підкреслені практичними (учинковими) уміннями. Якщо діти не сприймають ліцей як «інститут любові», стає очевидним, що проголошувана цінність любові до дітей виявляється не підкріпленою відповідними моральними надбаннями викладачів.

В основу етики педагогічного спілкування також має бути покладений принцип плюралізму. Він полягає в умінні та можливості толерантно ставитись до світогляду, переконань, позицій, думок і почуттів інших людей, не ображати, не принижувати їхню гідність, визнавати, що кожна людина може змінитись, якщо вона помиляється, має можливості для морального зростання. Це терпимість, толерантність, яка допомагає гуманізувати міжособистісні стосунки, робить їх людяними, природними, невимушеними, доброзичливими; це передумова для плідного співробітництва між людьми, визначальна умова для реалізації плюралізму думок, установлення діалогу; це гуманне ставлення до представників інших традицій та моральних звичок, вірувань.

Неабияке значення для розв'язання зазначеної проблеми має врахування принципу доцільності, зручності, що орієнтує на вибір і творче застосування етичних норм і правил спілкування в нестандартних ситуаціях. Упроваджуючи його у виховний процес, педагогам слід пам'ятати, що зручно та приємно має бути не лише самому собі, а й тим людям (дітям і дорослим), з якими доводиться спілкуватись.

Для викладача керівництвом до дії має стати і принцип краси або естетичної привабливості спілкування. Етичні правила цього процесу тісно пов'язані з естетикою, виростають з її вимог. Адже краса — сестра добра, моральності. Естетичні та моральні оцінки тісно переплітаються, коли йдеться про людину, її характер, учинки. Але вони можуть і не співпадати. Буває, що увага до людини, послуги їй можуть бути обезцінені неестетичною формою вираження. Позитивне ставлення як до дорослих, так і до дітей має бути гарно оформленим за допомогою привітності, сердечності і т. ін. Насамперед це стосується педагогів.

Зазначені принципи є вихідними для розуміння сутності етики, педагогічного спілкування.

Пошук

Календар

«  Червень 2019  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
     12
3456789
10111213141516
17181920212223
24252627282930

Друзі сайту